Жовтнева байдужість п’янка мов мед
спокійна мов серця остання воля
Палає за обрієм очерет
рожеве проміння горить навколо
Весь всесвіт розкреслено до межі
святих канцелярій прямим указом
і всі завмирають – свої й чужі –
що краю безодні сягнули разом

@темы: Стихи, Я